З приводу того щоб

Як правильно говорити, щоб вас слухали та почули

Важливість вміння говорити

Мистецтво говорити так щоб тебе слухали та почули, дуже важливе, якщо ваша діяльність пов’язана із постійним спілкуванням із людьми. Для різних людей це вміння може мати різне значення. Наприклад, для керівників, політиків, адвокатів, вчителів та усіх інших осіб, яким доводиться виступати перед людьми, воно життєво необхідне. Для інших може просто допомагати висловлювати свої думки у буденному спілкуванні, аргументувати свою думку, переконувати співбесідника. Таким чином вам буде простіше відстоювати свою думку і інтереси. У деяких ситуаціях ця навичка може стати вирішальним навіть для пересічної людини. Наприклад, під час співбесіди із потенційним роботодавцем. Тож навчитися гарно говорити у будь-якому випадку варто будь-кому, хто зацікавлений у власному розвитку.

З чого почати

Спершу варто підготуватися інформаційно, ознайомитися з теорією та порадами щодо вдосконалення ораторських навичок. Власне, ви вже це робите, далі у цій статті ми перейдемо до конкретних практик, які допоможуть вам опанувати мистецтвом говорити. Можна спробувати працювати над своєю мовою самостійно, без підказок. Але ж погодьтеся: ознайомитися із порадами фахівців не буде зайвим. Так ваші заняття будуть більш ефективними і швидше дадуть результат.

Поради: як навчитися правильно говорити

Зробіть запис свого виступу

Такий запис може стати гарною відправною точкою у вашому навчанні. Запишіть власну мову на камеру. Це не обов’язково (хоча і бажано) має бути публічний виступ: не всі мають можливість виступити перед аудиторією. Можете використати навіть запис вашої розмови з кимось по скайпу. Можете виступити перед друзями і попросити записати вас. Якщо і це важко зробити, запишіть для початку себе самі. Прослухайте запис і відзначте усі слабкі місця вашого виступу. Це може бути:

• погана дикція, ковтання звуків
• надто тихий голос
• слова-паразити
• надто швидка мова
• невпевнений вигляд
• надто інтенсивні, дивні жести чи їх відсутність

Зрозумівши, що саме потребує вдосконалення, починайте працювати над слабкими місцями. Наприклад, для тренування дикції, вивчіть скоромовки і навчіться читати їх виразно і чітко. Такі вправи роблять навіть професійні теле- та радіоведучі, щоб вдосконалити своє ораторське мистецтво та «розім’ятися» перед ефіром.

Навчіться робити паузи

Зазвичай людина, яка боїться чи відчуває себе некомфортно під час промови, поспішає. Звідси і ковтання звуків, і неуважність аудиторії – адже люди не встигають за вашою думкою, відчувають вашу схвильованість і замість того, аби думати про ваші слова, починають думати про вас, співчувати чи навпаки насміхатися. Проте зв’язок хвилювання-швидка мова може мати і зворотний напрямок. Якщо вам вдасться змусити себе говорити повільніше і робити паузи, хвилювання з часом може зменшитися і зовсім зникнути.

Читати також: Золоті правила життєвого успіху

Зоровий контакт

Ще одна ознака схвильованого та недосвідченого оратора – погляд, що блукає чи погляд у порожнечу. Зоровий контакт дуже важливий. Це допоможе вам відчувати аудиторію і підтримувати з нею зв’язок. Якщо ви спілкуєтеся з однією людиною, варто постійно дивитися їй в очі. Якщо людей небагато – намагайтеся по черзі дивитися на кожного. Якщо ж аудиторія велика, знайдіть кількох випадкових слухачів, які найбільш уважно вас слухають і говоріть до них по черзі. Коли ви промовляєте для когось конкретно, це завжди звучить більш переконливо, ніж коли ви промовляєте «для всіх» одразу.

Приклади до наслідування

Дивіться виступи популярних спікерів. Хто-хто, а вони знають, як говорити, щоб бути переконливим. Звертайте увагу на все: позу, жести, міміку, як вони подають інформацію. Свої спостереження нотуйте, те, що вам сподобалося намагайтеся пристосувати до власних промов. Зверніть увагу на те, як вони працюють з аудиторією, які прийоми застосовують. Серед таких прийомів ви можете помітити так званий сторітелінг – коли оратор розповідає якусь історію з життя – свого чи когось іншого – яка підводить до теми виступу чи ілюструє її. Інший розповсюджений і дуже ефективний прийом – звернення до аудиторії. Це може бути питання. Навіть якщо воно риторичне, таке звернення до слухачів сприяє залученню аудиторії.

Конкретика і аргументи

Як потрібно говорити щоб тебе почули? Більше конкретики і аргументів! Виступаєте ви перед великою аудиторією чи спілкуєтеся з роботодавцем на співбесіді, пам’ятайте, що ви будете переконливими тільки у тому випадку, якщо ви будете оперувати фактами, а не загальними висловлюваннями. Тобто, замість казати: «я гарний працівник» слід навести конкретні приклади, які доводять ваш професіоналізм. Також, якщо ви прагнете щось довести аудиторії, треба апелювати не стільки до емоцій, скільки до раціональних аргументів. Замість казати «це просто бомба», наведіть аргументи, почувши які слухачі самі зроблять такий висновок.

Емоції теж важливі

Втім, попередня порада не означає, що виступ має бути сухим. Брак емоцій робить промову бляклою, слухачам вона швидко набридає. Проте ці емоції далеко не завжди мають бути, так би мовити, на поверхні. Зверніть увагу, що багато блискучих коміків зовнішньо не виражають жодних емоцій, інколи вони навіть підкреслено відсторонені, проте викликають бурхливу реакцію. Відомі спікери теж рідко підстрибують від почуттів. Вони здебільшого поводять себе на сцені спокійно, проте відчувається, що вони проживають кожне слово, що емоції вирують у них всередині. Інакше б вони не зацікавили слухачів. Щоб вплинути на аудиторію треба переживати за те, про що ви розповідаєте. Або, принаймні, вміти це удати – що роблять політики, яким часто доводиться брехати. Одна із формул ораторського успіху звучить так: мати, що сказати, і мати глибоку потребу висловити це.

Читати також: Як бути хорошим лідером: важливі якості та як ним стати

Як подолати страх публічних виступів

Зауважте, повністю позбутися хвилювання перед аудиторією не вдасться. Принаймні, навіть професіонали сцени часто зізнаються, що продовжують відчувати страх публічних виступів. Проте способи зменшити напругу все ж таки є. Хтось медитує перед виступом, хтось слухає улюблену музику. Також є деякі прийоми під час самої промови. Про один ми вже розповіли – робити паузи і не поспішати. Деякі спікери також використовують трігери. Наприклад, беруть у руку монету чи якийсь предмет, який вони асоціюють із заспокоєнням. І коли відчувають хвилювання, непомітно стискають його. Кажуть, працює.

Як підготуватись до виступу

Одна з передумов гарного виступу – підготовка. Особливо, якщо вам бракує досвіду, а імпровізація – не зовсім ваше. По-перше, промову бажано вивчити напам’ять і кілька разів проговорити її, бажано перед кимось. Щоб краще запам’ятати текст, розбийте його на тези. Вам достатньо буде тримати у голові ці тези, а їх розгорнутий варіант можна подати власними словами. Якщо передбачається інтерактив, наприклад, на тій же співбесіді, підготуйтесь завчасно до запитань, у тому числі до незручних. Також зауважте, що виступ не має бути надто довгим. Краще завершити доповідь, коли аудиторія все ще зацікавлена вас слухати, аніж після того, як їй вже стало нудно.

Усі ці підказки з приводу того, як говорити щоб тебе почули, допоможуть вам опанувати ораторське мистецтво. Проте пам’ятайте, що усі вони будуть марними без практики. Краще не знати теорії і постійно тренуватися, аніж досконало все засвоїти, але не працювати над собою.

Источник

Вживання слів «відносно», «стосовно», «щодо», «з приводу»

Протягом певного часу, стежачи за мовою колег, друзів, прислухаючись до радіо- і теленовин, або ж звернувши увагу на писемну мову найрізноманітніших жанрів. Можна засвідчити, що функціонування цих синонімічних прийменників є досить активним. І — доволі проблематичним, стилістично «підступним». Бо не завжди вони уживаються доречно. Досить поширеною помилкою стає скальковане з російської «относительно» слововживання відносно:

«Обговорено акти національного законодавства відносно охорони навколишнього середовища»;

«Було прийнято остаточне рішення відносно транзиту газу».

Але ж за нормами державної мови у таких випадках варто вживати слова «стосовно» та «щодо»:

ЩО́ДО, прийм., з род. в. Стосовно до кого-, чого-небудь, відносно когось, чогось. Олексій Максимович намагався помогти мені щодо російської мови (Коцюб., III, 1956, 430);

// З приводу чого-небудь. Щодо мого наміру вступити в монастир, то справа стояла так (Коцюб., III, 1956,292);

// Про, за когось, щось. Говорив з ним [начальством] щодо чергових місяців. Згодилися, що знов поїду на весняні місяці і знов в Алупку (Коцюб., III, 1956, 143);

// Уживається для вираження особливостей, властивостей, якості кого-, чого-небудь, які характеризуються з боку тих або інших ознак, зв’язків, стосунків і т. ін. Поема [І. Франка «Мойсей»] багатогранна і щодо ідейного змісту, і щодо форми (Від давнини… І, 1960, 469).

Що́до кого — чого, то… — якщо говорити про кого-, що-небудь, мати на увазі кого-, що-небудь, то..; а стосовно до кого-, чого-небудь, то… Щодо самого Ренана, то деякі студенти, мені відомі, його читають і що З того читання виносять, того не знаю, бо якось се ні в чім не виражається (Л. Укр., V, 1956, 142).

Отож ужиті у вказаних ситуаціях синонімічні прийменники «щодо» та «стосовно» загалом є взаємозамінними: обидва слова мають виразне забарвлення книжності, підкресленої офіційності.

Вислів «по відношенню до…» зумовлений невдалим наслідуванням російського «по отношению к. «, для української мови є грубою помилкою:

«По відношенню до України скасовано візовий режим»;

«по відношенню до зарубіжних партнерів».

ВІДНО́ШЕННЯ, я, с. 1. Стосунок, причетність до кого-, чого-небудь; зв’язок з кимсь, чимсь.

*У (такому-то) відно́шенні — маючи на увазі певну сторону явища, предмета тощо; розглядаючи з певного боку, з певної точки зору.

Отже наведених конструкцій варто уникати, послуговуючись прийменниками «стосовно», «щодо» (стосовно України, щодо зарубіжних партнерів)?

Чи не є вживання прийменника «з приводу», як наприклад: «Думки, що висловлювались з цього приводу, були найрізноманітніші» русизмом?

Адже відповідно до пояснень СУМ-11:

ПРИ́ВІД, воду, ч. 1. Підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків. Дава́ти (да́ти) при́від кому, чому для чого, з інфін. — створювати підстави для певних дій, вчинків, думок і т. ін.

Источник

Позиції вживання прийменника З та його варіантів ІЗ, ЗІ (ЗО)

1. З уживаємо:

1) на початку речення перед буквою, що позначає голосний: З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов);

усередині речення перед такою самою буквою незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Диктант з української мови; Контрольна робота з української мови; На додаткових заняттях учитель працює по-різному: з усіма учнями або з одним-двома;

2) на початку речення перед буквою, що позначає приголосний (крім свистячих з , с , ц та шиплячих ч , ш , шч ): З лісу потягло прохолодою; З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка);

рідше — перед початковим буквосполученням чи буквосполученням наступного слова, якщо попереднє слово закінчує буква, що передає голосний: З другого боку простяглися поля; Вона відвідала з друзями Київ; Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко);

3) між двома буквами, перша з яких позначає голосний, а друга — приголосний: Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).

Варіанти із , зі ( зо ) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.

2. Із уживаємо переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки ( з , с , ц , ч , ш , шч ) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними): Перстень виготовлено із золота; Родина із семи душ; Гнат… запріг коні й так їх гнав із села, що вони із шкури вилазили (М. Стельмах); Із шовку виготовили вітрила; А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Нар. пісня); I місив новий заміс із тіста старого (І. Драч); Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М. Коцюбинський); Лист із Бразилії (І. Франко).

3. Зі вживаємо, якщо буквосполучення наступного слова має початкові з , с , ш , шч та ін., незалежно від закінчення попереднього слова чи паузи: Ви зустріли ворога… зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Балада зі знаком запитання (І. Драч); Бере книжку зі стола (Леся Українка); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Прибув зі Львова.

У позиції перед деякими буквосполученнями варіанти із та зі можуть бути взаємозамінними, пор.: Устав разом із сходом сонця і Устав разом зі сходом сонця.

Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди вживаємо із числівниками два, три: Позичив зо дві сотні; Проспав зо три години та із займенником мною: Він був зі (зо) мною.

Источник

Чи варто прощати зраду дружини і як це зробити?

В суспільстві побутує думка, що чоловіки менш чутливі, що вони рідше переживають з-за любовних промахів і невдач. Насправді представники сильної статі страждають не менше жінок, просто краще «маскуються». Одним з найскладніших питань для чоловіків буває питання про те, чи варто прощати обраниці факт зради. Складність ситуації в тому, що чоловікові просто нікуди піти за порадою: друзі і товариші, а також батьки навряд чи зрозуміють, та й не личить дорослому чоловікові скаржитися мамі на поведінку дружини. До відвідин психолога російські чоловіки не звикли, тому вони залишаються наодинці зі своєю бідою. У цій статті ми спробуємо знайти вихід і підкажемо, як взяти себе в руки і прийняти доленосне рішення.

Причини зради

У Росії до 2015 року жив і працював чудовий доктор наук, соціолог Андрій Кирилович Зайцев, який присвятив великий розділ своєї наукової роботи психології та соціальних аспектів подружніх зрад. Він стверджував, що подумки до зраду дружину готові до 59% жінок. Але бути готовою подумки і втілювати думки в реальність — різні речі. Статистичні дані досліджень Зайцева показали, що фактично своїм чоловікам змінює до 25,4% жінок. Іншими словами, кожна четверта. Якщо ця цифра обурює, то зверніть увагу на фактичне кількість чоловічих зрад — майже 75%. Зрозуміло, що ці цифри ніяк не заспокоюють чоловіка, якого зрадила кохана, а тому давайте розбиратися в мотивах.

Жінці, в цілому, властива велика прив’язаність до сім’ї, домашнього вогнища, жінки рідше руйнують свої шлюби, рідше йдуть від чоловіка до іншого чоловіка. І все-таки часом вони змінюють. Причини на те є. Згідно з даними все того ж Андрія Зайцева, на тривалі стосунки «на стороні» жінки йдуть рідко — всього 20% зрадниць мають постійного коханця, інші мають «в анамнезі» разовий факт зради.

Серед причин, які опитані анонімно вказали в анкетах під час дослідження, найбільш часта — це нудьга. Жінці просто стало нудно і рутинно. Відносини з чоловіком втратили колишню романтику, нею не захоплюються щодня і щоночі, не співають серенад і не роблять необдуманих вчинків заради любові. Воно і зрозуміло — у шлюбі подружжя вже давно. Якщо чоловік недооцінює важливість романтичних переживань для дружини, то не виключено, що одна з чотирьох таких жінок все-таки зважиться на інтрижку або роман «на стороні». Саме таку причину вказали 22% жінок.

Інші причини розташувалися в наступному порядку:

• незадоволеність сексом (кількістю, якістю, емоційним наповненням статевого акту) — 13,5%;
• зрада в якості помсти за зраду чоловіка — 10,5% представниць прекрасної статі;
• нова «справжнє» кохання, нові почуття — 5% жінок;
• самоствердження, спосіб підвищити самооцінку — 3% жінок;
• збіг обставин (стан алкогольного сп’яніння, швидкоплинний яскравий роман на корпоративі, на курорті) — 1,5% дам.

До жіночого адюльтеру, вважають фахівці, є особливі передумови, які, в більшості своїй, не властиві представникам сильної статі. Дослідження показали, що найчастіше жінка змінює при наступних обставинах:

• жінка мала багатий сексуальний досвід до шлюбу, змінила багато партнерів;
• рівень її освіти вища, ніж у чоловіка;
• жінка фінансово не залежить від чоловіка, має хорошу роботу і нормальний рівень доходу (як варіант — годує сім’ю);
• жінка рідко бачить чоловіка, мало спілкується з ним і не має спільних інтересів (хобі, музика, фільми);
• жінка дуже молода (до 23 років) або переступила 45-річний рубіж.

Як би те ні було, часом визначити причину буває дуже важко – вона неочевидна або являє собою симбіоз відразу декількох факторів ризику.

Перш ніж приймати рішення про те, прощати чи не прощати дружину, яка зрадила і змінила, варто хоча б спробувати дізнатися причину. Добре, якщо дружина озвучить її сама, гірше – якщо вона буде мовчати. В цьому випадку доведеться подумати самому, і ці роздуми можуть виявитися не найприємнішими для самолюбства. Якщо розкласти все «по поличках», то дуже часто виявляються передумови, які чоловік мимоволі створив сам, — мало любив, не обіймав і не цілував, не поділяв її інтереси і не цікавився її справами, не надавав значення відчуттів в сексі, вважаючи, що механічного процесу жінці для задоволення цілком достатньо.

Шукати причину потрібно не для того, щоб тривожити душу і бичувати себе всю решту життя. Це важливо для механізму прощення.

Чи варто прощати?

Зопалу, поки всередині кипить обурення і образа, ніяких рішень приймати не слід. Ймовірність помилкового рішення, про яке чоловік потім пошкодує, занадто висока. Варіантів виходу насправді два: зібрати речі і благородно звільнити житлоплощу, відправившись в нове життя на пошуки нової любові, або залишитися в родині і спробувати пробачити дружину. Часу на роздуми може піти небагато — кілька днів, а може — кілька місяців, а тому для початку потрібно вирішити, у якій обстановці буде комфортніше прожити цей час.

Тут все індивідуально. Одні воліють залишатися вдома й гордо мовчати, інші йдуть на дачу, до мами, до одного на розкладачку, на роботу з розкладачкою. Це — ваше право. Лише б думати ніхто не заважав.

Багато що залежить і від того, як веде себе винуватиця переживань, — якщо жінка, яку любиш, кається і тепер шкодує про те, що сталося, якщо вона відкрита до діалогу, то домовитися буде простіше. Зазвичай жінки після зради дійсно відчувають сильну провину і сором. Є окремі особистості, які продовжують наполягати на своїй правоті, списуючи все, що сталося, на обставини, коханця або обманутого чоловіка («сам винен»). Вони, як правило, уникають спілкування після того, як розкрився факт зради

Якщо дружина категорично налаштована йти далі по життю з іншим, то тут і думати нічого — уникнути розлучення, швидше за все, не вийде.

Не варто вважати, що чоловік, який готовий пробачити зраду коханої і залишитися з нею далі, – слабохарактерний чоловік. Так, в його оточенні знайдеться чимало друзів, які будуть стверджувати саме так (причому навіть йому в очі), але рішення це гідно поваги з якого боку не подивися. Чоловікам важко змінювати звичне життя, особливо якщо шлюб триває давно (є діти, загальні кредити та іпотека, загальні друзі). Бажання зберегти сім’ю може виявитися сильніше, і це добре. Пробачивши дружину, він виявить шляхетність і великодушність.

Головне, щоб потім він ніколи не повертався до цієї теми, ні в якому скандалі не пригадував дружині цей факт. Є багато прикладів, коли сім’ю завдяки таким діям чоловіки вдавалося зберегти, і відносини в ній налагоджувалися.

Найкращою тактикою для чоловіка, який вирішить пробачити, метод ефективної дії, розроблений Маслоу. Якщо коротко, то на кожну негативну думку про вчинок дружини, про її особистості, на кожен епізод жалості до себе має припадати мінімум два активні дії творчого спрямування. Приклад: один раз подумав: «Ну чому вона так зі мною? Я ж для неї і те, і се, а вона. » – допоміг винести сміття літній сусідці, добровільно помив посуд і допоміг дитині зробити уроки. Або так: один раз дорікав дружину в її проступок — два рази поїхав до тещі і допоміг по господарству. Діє безвідмовно. Позитивна діяльність швидко витісняє душевні страждання.

Прощати чи ні — вирішувати тільки чоловікові. Тут йому ніхто не порадник. Оцінити обставини, зважити глибину своїх почуттів, готовність жінки до діалогу може тільки він сам.

Якщо чоловік не зміг прийняти реальність, зрозуміти мотиви, виправдати вчинок жінки для себе самого, якщо для нього логічніше завершити відносини, то не варто й починати миритися — життя після зради може виявитися важким випробуванням для обох, і закінчиться все сумно.

Як пробачити і жити далі?

Якщо прийнято рішення зберегти сім’ю і пробачити дружину, обов’язково потрібно розпочати з серйозного і довірливої розмови. Не треба виправдовуватися і звинувачувати її, потрібно лише вголос підвести підсумок ваших роздумів – «ти вчинила так, це вже сталося, але я теж був недостатньо уважний (співчутливий, турботливий, вірний і т. д.)». Не кажіть: «Ти», більше розповідайте про те, що відчуваєте зараз ви. Називайте речі своїми іменами — «прикро», «складно», «страшно», «неприємно». Але обов’язково підведіть підсумок — ви її любите, ви хочете, щоб саме вона була поруч.

Важливо з’ясувати в конструктивному діалозі, завершені стосунки «на стороні», що відчуває і думає з цього приводу сама жінка. Мовчати — не кращий варіант, прірва між подружжям буде рости й ширитися.

Пробачити дружину допоможе принцип, сформульований відомим психологом Поліною Гавердовской: «Ніхто на світі не зобов’язаний відповідати вашим очікуванням». Застосуйте це на себе і дружину. Розгляньте в ній окрему особистість, а не додаток до собі коханому. Це допоможе прийняти рішення з повагою до партнера.

Постарайтеся подивитися на ситуацію як сторонній глядач. Уявіть, що дивитеся фільм, герої якого (ви обидва потрапили у певну ситуацію. Подивіться, як буде вести себе «ваш» персонаж. Якщо він почне кричати і кидатися, руйнувати все і бити жінку по обличчю, то не варто починати відносини заново. Внутрішня агресія одного разу вийде назовні, оскільки вона, як все таємне, схильна стає явною.

Не допускайте некрасивих скандальних сцен. Не принижуйтеся і не принижуйте партнерку. Все вже сталося, образами тут вже нічого не змінити, зате можна ще більше впасти в очах дружини, та й у своїх власних теж.

Домовтеся з дружиною про правила подальшому житті — ви не згадуєте адюльтер (хоча по-справжньому забути, звичайно, не вийде), вона не повторює таких вчинків. Ви нікому не розповідаєте про те, що трапилося, ніколи не дорікаєте її, вона ніколи не нагадує про те, що трапилося.

Прощення приходить не відразу. Це поступовий, повільний і трудомісткий процес.

Як відновити стосунки?

Не варто думати, що після примирення дружина все зробить сама, і відносини знову стануть прекрасними. Цього не буде. Працювати над відновленням сім’ї потрібно разом, інших варіантів немає. Що це означає? Це означає, що доведеться переглянути своє повсякденне життя. Раніше приходити з роботи, рідше пити пиво з друзями і більше часу приділяти дружині — ходити з нею в кіно, в театр, просто погуляти ввечері перед сном. Обов’язково слід взяти на себе частину обов’язків по вихованню дітей. Саме вони мають чарівну здатність формувати ставлення матері до чоловіка, якого вони цінують і люблять. Якщо ви до цього не готові, не варто і намагатися звалити всю відповідальність за відносини на голову провинилася дружини.

Візьміть описану вище практику Маслоу, яка, ймовірно, допомогла вам у перші дні і тижні після особистої драми на озброєння удвох. Робіть творчі вчинки разом — зробіть ремонт на кухні удвох, спробуйте урізноманітнити ваше інтимне життя.

Виключіть з кола спілкування всіх «порадників» – друзів і родичів, які «в курсі» і весь час норовлять «підсипати сіль на рани» своїми. Ваше життя і сім’я — саме ваші, і приміряти іншим на свої плечі їх не варто.

Поради психологів

Що можна зробити, якщо дружина зрадила, сказати важко. Відповідь залежить від того, як вихований чоловік, в якій сім’ї він зростав, які приклади в особі батьків бачив, які книжки читав. Але ось з переліком того, чого робити не можна, кожному чоловікові в цій ситуації обов’язково потрібно ознайомитися, щоб не погіршити ситуацію.

• Впадати в алкогольний наркоз». Душевна біль зростає пропорційно кількості спиртного, пам’ятайте про це в найважчі хвилини.
• Знецінювати всіх жінок, ставати цинічним по відношенню до них. Пробачили ви дружину чи ні – інші жінки ні в чому не винні. Згадайте про дружин декабристів, про Джульєтту, про сотні тисяч радянських жінок, які чекали чоловіків з фронту. Негативний настрій поменшає.
• Принижувати дружину. Неважливо, йдіть ви або залишаєтеся, просто поважайте її, як себе. Не принижуйте й не диктуйте умов.
• Розпускати руки, навіть якщо дуже хочеться дати ляпаса другій половині. Ні честі, ні чоловічої гідності в загальнолюдському сенсі слова вам це не додасть.
• Налаштовувати проти дружини (або колишньої дружини) дітей, батьків, спільних друзів, формувати про неї негативне думку. Нікому не потрібно знати про те, що стосується тільки вас двох. Нехай все залишиться вашою таємницею.
• Не втрачайте самооцінку, якщо врятувати шлюб не вдалося або рятувати вже нічого.

Не завжди те, що трапилося — це погано для вас. Не виключено, що скоро вас чекає зустріч зовсім з іншою людиною, з якою ви будете щасливі все життя.

Про те, прощати зраду чи ні, дивіться у наступному відео.

Источник